Експерт розповів, як розпізнати втоплений автомобіль

Дощі, що пройшли наприкінці червня, заполонили – в прямому і переносному сенсі – дошки оголошень привабливими тільки на перший погляд пропозиціями: сучасні, в повному розумінні преміальні автомобілі продають за ціною нижче за ринкову, а саму розповідь супроводжують сумні історії про переїзди, кредити та інші негаразди сучасного городянина. На практиці ж висока ймовірність, що машину було втоплено, визнано недоцільною для відновлення і вона чекає на не надто далекого і досвідченого, але такого, що пристрасно її бажає, нового власника. Як уникнути такого “подарунка долі” – читайте на Avtosota.

“Потопельники” – зовсім не новина для автомобільного ринку: численні повені та цунамі, шторми в морі, яким ідуть судна з новими і старими машинами, та й просто сильні дощі завжди породжували незліченну кількість таких “лотів”.

Теоретично, такі автомобілі мають бути утилізовані, але фактично три з чотирьох опиняються в продажу: цілком або по частинах. Їх рідко продають “як є”, оскільки гріш ціна такому товару, але активно розбирають на запчастини і не менш бадьоро намагаються реалізувати під егідою “все в повному порядку”. Найчастіше – вдається. Покупцеві ж слід усвідомити безапеляційну істину: підтоплений автомобіль – це жахливий головний біль і фантастичні вкладення для майбутнього власника, оскільки просушити повністю і повернути до білязаводського стану – неможливо. Ніяк.

Якщо в одному реченні зустрічаються слова “автомобіль” і “морська вода”, то це гримуча суміш: сіль оперативно знищує проводку, виводить з ладу мікросхеми і плати, роз’їдає залізо. Потрапивши всередину вузлів і агрегатів, морська сіль за лічені дні перетворює справні елементи на “брухт”. Салон, елементи оздоблення, кузовні деталі, підвіска – в утиль. Утім, дощова вода – нітрохи не краща. Але ймовірність нарватися на такий екземпляр Україні – набагато вища. Особливо якщо не знати, куди дивитися.

Після сильного дощу

Постраждалі від зливи автомобілі можна умовно розділити на дві практично рівні частини: “нерухомість” і “рухомість”. Почнемо з тих, що зустріли негоду на підземних паркінгах, які планомірно наповнювалися опадами. Іноді – до самого верху. Сучасні житлові комплекси, оснащені підземними парковками, безумовно, зручні, приємні та привабливі. Але рівно доти, доки не трапиться черговий катаклізм: раз по раз, незліченна кількість прикладів щорічно, їхня каналізація виявляється не готовою до потоків води, і зручна стоянка перетворюється на колодязь. Заплативши кілька десятків тисяч, прикро після виловлювати власний автомобіль.

Але мотор же не постраждав? Зміни мастило повсюдно, залий нову гальмівну рідину й антифриз, просуши на дачі під спекотним літнім сонцем – і буде щастя? На жаль, не так все просто: вода призводить до швидкого окислення всіх контактів. Ще раз: усіх контактів. Скільки їх у сучасному автомобілі? Кілька сотень чи кілька тисяч? Кожен треба зачистити і обробити, виходить, кожну колодку продути і висушити. Утім, і це не завжди допоможе, бо на підлозі, де й прокладено основну косу проводів, лежить товстий шар шумо- і віброізоляції, просушити який просто неможливо. Генератор, стартер, котушки запалювання, турбіна, компресор кондиціонера та інші – виживуть “не тільки лише всі”.

Окрема біда – салон. Скільки крісла і килим, стелю і дверні карти не суши – цвіль все одно проявить себе. Вона точно буде у всіх патрубках системи кондиціонування і найпотаємніших куточках, у нішах, порожнинах і підстаканниках, полізе з-під селектора коробки передач і утвориться в плафонах освітлення. Скільки потрібно сил і грошей, щоб зняти все вищеописане, протерти насухо, а потім ще й просушити?

Автомобіль у русі рідко промокає повністю: як правило, водій заїжджає до середини калюжі, де вода накочує на скло, і там зупиняється. Не з власної волі, звісно: мотор глохне. Відбувається це з різних, але завжди об’єктивних причин: “пощастило” – вода заповнила вихлопну систему, гази з камер згоряння не проходять, двигун глохне. Зливши воду, просто заштовхавши машину на гірку капотом догори, можна продовжити рух. Варіант номер два – залило свічки й акумулятор. Просушили і можна їхати далі, теж малою кров’ю. А ось “не пощастило” – це через патрубок повітряного фільтра вода потрапляла в дросель, звідки прямо в циліндри згоряння. У підсумку поршень стиснув не повітряно-паливну суміш, а H2O, що автоматично призвело до надмірних навантажень і того самого гідроудару. Паралельно води набираються і турбіна, і генератор зі стартером, і всі інші “мешканці” підкапотного відсіку. З блоком запобіжників на чолі. Зате салон не сильно страждає зазвичай – втішно.

Фатальні варіанти розвитку подій, за рідкісним винятком, надзвичайно дорогі в ремонті. Звівши дебет і кредит, автовласник часто доходить невтішного висновку: машину треба продавати, ремонт не доцільний. Чесний – продасть на розбірку, щоб кузовні елементи і частина справної електрики ще послужили. Але таких меншість.

Як визначити, що автомобіль був втоплений?

Спритність, досвід і майстри детейлінгу здатні на справжні дива: торнадор і мийний пилосос, пов’язані з якісною автохімією, та в умілих руках, виб’ють всі зовнішні сліди з будь-якого крісла, мийка підкапотного простору прибере розводи, а сушка в малярній камері – візуальні залишки води. “Антикризовий” ремонт здатний змусити “потопельника” нехай недовго, але заводитися і їхати. Та й оксиди, здатні стати непереборною перепоною, за помахом ока не з’являються – тиждень-другий, щоб збути “труп”, є. І цим занадто часто користуються: дилер може і побачити підступ, коли на trade-in привозять такий автомобіль. Та й то не завжди. А ось покупець із палаючими очима, який уночі першим прилетів з іншого кінця міста дивитися надзвичайно привабливий лот, який щойно з’явився у продажу, – точно пропустить. Особливо якщо позаду вже стоять наступні охочі. Ну або ті, які вдають наступних.

Навряд чи він полізе дивитися проводку під приладову панель – треба знімати пластик, відривати кліпси, відкручувати болти. Та й під капотом ніякі з’єднання розмикати не будуть – купиш, тоді й розмикай. А даремно: одночасна поява зеленого нальоту на кількох, розташованих у різних кутах машини колодках – вірний знак потопельника. Скинути клему високовольтного дроту або котушку зі свічки – хвилинна справа, але оксиди на наконечнику зі стовідсотковою впевненістю підтвердять: це підтоплення. Безпрограшний варіант – коса дротів, що виходить з-під капота в салон і постелена через увесь автомобіль: мінімальна вологість на ній має одразу призводити до відмови від купівлі. “Зелень” – тим більше.

До речі, щоб цю саму косу побачити, потрібно зняти пластикове облицювання і відігнути ізоляційні мати. А заодно і помацати їх: мокрі? Треба б задуматися. Далі непогано було б рукою доторкнутися до килима: та не в ногах водія, де його сушили насамперед, а де-небудь у заднього пасажира. Точно буде вологим. Наступна вірна ознака – салонний фільтр. Про нього, точніше, про необхідність його заміни, завжди забувають, тож саме стан елемента дасть змогу досить точно оцінити ставлення власника до автомобіля. А вже якщо він мокрий… Обов’язково потрібно підняти крісла, залізти в нішу запасного колеса, промацати стелю і стійки, оцінити вологість пасків безпеки: передні могли і помити, а ось задні ніхто і ніколи не чистить.

Варто бути вельми уважним під час огляду фар: по-перше, оптика коштує дорого, а будь-яке її пошкодження загрожує серйозними витратами, а по-друге, саме у фарах зазвичай видно сліди перебування води. Конденсат-конденсатом, з усіма буває, але калюжі стояти не повинні. Є? Машина тонула. Чистий підкапотний простір – це прекрасно і технічно грамотно, але мийка прибирає всі сліди несправностей. Втім, оперативна утилізація слідів підтоплення зазвичай обмежується водними процедурами і зміною повітряного фільтра, а ось у турбіну мало хто лізе – не полінуйтеся і скиньте з неї патрубок. Якщо “дуйка” нахлебалася, то це буде видно неозброєним оком.

Документальне підтвердження

Є досить простий спосіб дізнатися, що машина зазнала непоправних втрат. Якщо серед власників раптово опинилася страхова компанія, то в трьох випадках із чотирьох це означає “тотал”: за полісом добровільного страхування за транспортний засіб було виплачено повну вартість, а сам автомобіль перейшов у власність до страхової компанії. Відбувається така зміна власника тільки в одному випадку: відновлення автомобіля вважається фахівцями страховика нерентабельним. На запчастини.

Єдина вірна порада, що дає змогу випадково не придбати собі втоплений автомобіль – це терпіння й акуратність. Квапливість потрібна в інших місцях, а при виборі вживаного автомобіля – тільки спокій і педантична перевірка всіх “гострих кутів”: від юридичної складової до технічного стану. І багато перевірки не буває. Буває мало.