Стало відомо, коли в Україні зникнуть маніпуляції з цінами на паливо

Війна війною, а схеми – за розкладом. Цей вираз наочно ілюструє реалії спровокованої війною «паливної проблеми» в Україні, комплексне рішення якої відсутнє досі. І, схоже, так буде ще довго.

Справа в тому, що після того, як уряд у другій половині травня тимчасово скасував держрегулювання цін на бензин та дизельне паливо, ситуація жодним чином не вирівнялася. З самого початку відпускання цін у вільне плавання, яке в уряді називали “лібералізацією”, мало на меті зацікавити представників бізнесу в прискоренні постачання пального та, як наслідок, подоланні дефіциту палива. Але з дефіцитом громадяни продовжують стикатися чи не щодня. Цінове регулювання призупинилося, але черги за пальним не зникли, при цьому спекуляції на ринку досягли кричущих масштабів. Про обіцяні чиновниками санкції щодо тих, хто наживається на становищі, також нечутно.

Невирішений дефіцит породив нові схеми, і пальне споживачам доводиться купувати із суттєвою націнкою. Оголошеннями “Продам, доставлю, заллю пальне, дизель, бензин, вистою за вас чергу, привезу під будинок та ін.” забито весь OLX, при цьому пальне з Європи продовжують завозити, що свідчить про насичення ринку, але громадянам переважно залишається пальне по 70 грн/л. Головною проблемою є те, що офіційні ціни нижчі за ринкові, а останні регулювати поки що ніхто не збирається.

Що в Антимонопольному комітеті

У травні в Антимонопольному комітеті почали досліджувати ситуацію на ринку пального в Україні. Моніторинг показав, що завезеного із західних регіонів палива нібито достатньо для споживання, втім деякі оператори не виставляють його на АЗС, а якщо продаж десь відбувається – там вишиковуються величезні черги. У комітеті пообіцяли перевірити причини ситуації, що склалася, і чи є змова гравців ринку пального. Але поки триває розслідування, маніпуляції продовжуються, а споживачі побоюються, що ціни за літр пального можуть стати тризначними. Таке, зокрема, можливе на так званих заправках “без назв”, які взагалі не входять до будь-яких мереж. Логістика забезпечення споживачів паливом більш менш налагоджена в західних регіонах України – там заробіток для тих, хто ввозить пальне, той самий, а витрати на транспортування значно менші, ніж при доставці до Києва, центральних та інших регіонів. Ця прогалина – на совісті уряду, який чи не спромігся чи не захотів налагоджувати роботу з імпортерами.

Чи був стратегічний резерв?

У тому й річ, що за більш ніж 10 останніх років в Україні були спроби створення мінімальних запасів нафтопродуктів, але всі вони були невдалими. Згідно з правилами International Energy Agency та Директиви 2009/119/ЄС, у більшості країн Європи є обов’язкові 90-денні запаси нафти та нафтопродуктів на екстрені випадки. Окрім резервів нафти, бензину та дизеля, в ЄС такі країни як Польща, Португалія, Болгарія, Іспанія, Італія мають запаси зрідженого газу.

Створення МЗНН (мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів) входило до переліку зобов’язань України відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Наші МЗНП планувалися за прикладом формування запасів у Словацькій Республіці. Втім, час минав, а реальний держрезерв палива не формувався. Декілька років тому Україна була на етапі створення нормативно-правової бази, необхідної для створення таких резервів. В експертному середовищі попереджали про низькі темпи роботи над створенням МЗНН та слабку виконавчу дисципліну, тому в певні терміни не вдалося виконати вимоги щодо імплементації Директиви 2009/119/ ЄС.

Україна на сьогоднішній день не має таких паливних резервів, як у США чи ЄС, тож хаос на ринку – це очевидний наслідок цього недоопрацювання. Водночас відсутність стратегічного запасу разом із штучно створеною кризою пального є прямою небезпекою для життя пересічних громадян в умовах війни.

Уряд, спекулянти та якість палива

Агресор зруйнував українське внутрішнє нафтозабезпечення. Втім, незважаючи на поступове налагодження логістики ввезення палива з Європи, яка, до того ж, також імпортозалежна і в пріоритет там ставлять саме внутрішніх споживачів, маніпуляціям на нашому ринку немає кінця.

Припинити таке “мародерство” могла б жорстка та принципова позиція керівництва держави. Лише на реальних прикладах покарання за накрутку ринкових цін, якісної та надійної логістики, розв’язання проблеми дефіциту бензовозів можна утримати ціни на пальне, що само собою вплине на відчуття безпеки українських громадян та зміцнить їхню впевненість у завтрашньому дні.

Не менш важливим питанням залишається контроль якості палива. Дефіцит за всіх часів активізує роботу тіньовиків. Чим довше ми житимемо в умовах штучного дефіциту палива, тим більше підробок та фальсифікату – цей момент також важливо врахувати чиновникам при розробці комплексного підходу до вирішення проблеми.

Щоб мати уявлення про те, в яких обсягах в Україну ввозиться фальсифіковане паливо, необхідно порівняти, скільки палива було завезено на територію України і скільки реалізовано. Різниця дозволить вирахувати обсяги фальсифікату.

Для попередження вчинення подібних злочинів було зареєстровано законопроект №7261, яким передбачено кримінальну відповідальність (позбавлення волі на термін від 5 до 8 років з конфіскацією товарів, знарядь виробництва та сировини) за незаконне виготовлення, зберігання, збут чи транспортування з метою збуту підакцизних товарів (алкогольних напоїв, тютюну, палива) в умовах військового чи надзвичайного стану.

Як показала практика, запровадження та скасування граничних цін нічого не вирішує. Тому карати за фальсифікацію палива потрібно жорстко лише на рівні закону.