За 2023 рік в Україну ввезли 534 866 вживаних автівок. Їхній середній вік уже складав 12 років. З України вивезли до 2000 машин. Тож наша країна стає останньою точкою, де машини завершують своє життя. Колись настає той момент, коли машини треба позбавитися: стара ламається остаточно або ви купляєте собі нову. Наприклад, в Україні можна здати авто на металобрухт, так позбувшись непотрібного вантажу. Як ще проходить утилізація автомобілів, щоб не залишати їх прогнивати на звалищі?
В Україні утилізація машин керується законодавством. З 2013 року діє відповідний Закон № 421-VII, що легалізував роботу компаній, які утилізують транспортний засіб. Він же мав на меті створити повноцінну систему утилізації, що було б корисно для довкілля та економіки. У реальності ж утилізація не стала системою, а черговий корисний закон провалився.
Держкомстат навів таку статистику: у 2020 році було знято з реєстрації для подальшої утилізації 13 193 машини, за першу половину 2021 року — 12 978 машин. Із цієї кількості тільки 52 % транспортних засобів належали фізичним особам, інші — підприємствам. Майже чверть машин, які надсилають на утилізацію, належать ще до радянського автопрому. А в середньому автомобіль старше 28 років.
Проблемою стає те, що держава не визначила ані норми утилізації, ані штрафи за недотримання цієї важливої, з огляду на екологію, дії. Проте 9 липня 2023 року набув чинності новий Закон «Про управління відходами». Він уже має регулювати всі нормативно-правові відносини, створювати систему перероблення сміття на різних рівнях. Тож новий закон може стати першим кроком до реального поліпшення ситуації.
Що робити зараз, поки закон тільки починає діяти та ще не встиг створити ідеальну систему для утилізації? Щоби позбутися свого старого транспорту, не обов’язково здавати авто в брухт. Є ще декілька різних варіантів, що робити з непотрібною машиною в Україні.
Ви можете продати свою машину спеціальній компанії, що має ліцензію на подальше перероблення машини. Ці фірми скупають авто, можуть їх розбирати для подальшого продажу запчастин (якщо вони ще справні), а решту — надсилати на утилізацію.
Переваги цього способу:
Це варіант для тих, хто хоче швидко розв’язати проблему. Нюанс полягає в тому, що на 2021 рік зареєстровано 298 підприємств з утилізації. Але ліцензії більшості з них було видано ще у 2013 році. Багато компаній розташовуються на тимчасово окупованих територіях. Скільки ж сьогодні таких фірм у реальності — невідомо.
Ще один варіант — здати машину на шрот або розбір. Ви можете самостійно зняти деталі з машини, що ще підлягають експлуатації. Продавши їх, ви можете заробити трішки грошей та зменшити негативний вплив на довкілля від того, що машина буде гнити.
А ще ви можете здати авто на шрот повністю компаніям, які цим займаються. Особливість у тому, що такі фірми хочуть придбати ще не дуже старе авто, попит на яке ще є в Україні. Тож машина на шрот не підійде, якщо вона належить ще до радянського автопарку, наприклад.
Скільки коштує здати машину на шрот, залежить від марки, стану машини, року її випуску тощо. Чіткого алгоритму, як продати машину на запчастини, теж немає. Треба просто знайти фірму, яка цим займається, та продати їй машину. З переваг — ви теж отримуєте за це гроші.
Останній варіант — здати машину до пункту приймання брухту. Як зробити:
Сума, скільки коштує зняти автомобіль з обліку, може мінятися. У 2023 ця послуга орієнтовно складає 225 грн.
Далі машину треба відігнати до пункту приймання брухту. Готувати машину ніяк до того не треба. Не варто шукати, як зняти номерні знаки з машини чи ще викачувати рідини. Усе це роблять безпосередньо фахівці. Знаки здають ще в МРЕВ. Замість них дають тимчасові — на разову поїздку.
У місці утилізації машину зважують. Далі працівники пункту знімають усе, що не підлягає утилізації: скло, обшивку, гуму, номерний знак, не металеві запчастини тощо. Після цього машину віддають важковаговику, що і зминає її. Останній крок — машину надсилають на прес. Її зважують після цього та сплачують вартість відповідно до коштовності металу. Тож на здачі машини в утилізацію загалом можна отримати декілька тисяч гривень.
У країнах ЄС є реальні закони, що регулюють утилізацію транспортних засобів, які вже вийшли з експлуатації. Для цього була прийнята Директива 2000/53/EC у 2021 році. Головна перевага — законодавство розроблено комплексно, враховуючи мотивацію до утилізації та відповідальність.
У країнах ЄС немає чітких вимог щодо обов’язкової утилізації. У цьому наш закон та їхня директива схожі. Проте в Європі використовують додаткові стимули, що спонукають власників машин самостійно приймати рішення.
У країнах Європи законодавство побудовано так, що здати машину на утилізацію — раціональний крок. Так держава піклується і про довкілля, і про економіку.
В Україні процес утилізації, поки що, не поширений. Коли до цього дійде законодавство та повноцінно буде розроблена система утилізації, невідомо. Проте кожен із нас може й має ставитися відповідально до довкілля. Тим паче деякі інструменти держава все ж підготувала. Ми можемо здати авто на розбирання, відправити його в офіційний пункт утилізації чи продати спеціальним компаніям, які потім це зроблять за нас. Утилізація — справа добровільна. А ще — усвідомлена.