Занесе чи ні – ось у чому питання. Він встає перед водіями кожну зиму, і ми щорічно звіряємося з рекомендаціями, що робити при заносі, підйомі в гору та пробуксуванні на ожеледиці.
У кожного типу приводу свої шанувальники, ми ж у цій статті неупереджено розглянемо їхні плюси та мінуси під час повсякденної експлуатації на засніжених зимових вулицях.
Передній привід: за і проти
Автомобілі з переднім приводом найчастіше трапляються на дорогах. Передньопривідне компонування відрізняється малими розмірами та підвищеним коефіцієнтом корисності двигуна. Собівартість виробництва нижче, що приємно позначається на ринковій ціні.
Передній привід стабільний – передні колеса тягнуть за собою вагу автомобіля. Такі моделі ефективно розганяються на слизьких дорогах. Тому їх важко пустити в занос. Зчеплення з дорогою на ходу переднього приводу також хороше, адже його ведуча вісь досить навантажена.
Але передній привод має пару нюансів. На початку руху автомобіль, згідно із законами фізики, трохи присідає на задню вісь. У результаті передні колеса виявляються розвантажені і починають прослизати. Взимку ця проблема актуальніша, адже автомобіль може «шліфувати» дорогу і не їхати. Вирішити проблему можна плавною подачею газу, коли колеса не зриваються в пробуксування. Але динаміка, звісно, буде втрачена.
Підйом у гору посилює прослизання коліс: у цьому випадку ще більше навантаження знімається з передньої осі і автомобіль може зовсім не підкорити крутий підйом. Якщо автомобіль ще й буксирує причіп, про підйоми на слизькій поверхні можна забути. Це один із найзначніших мінусів переднього приводу взимку.
Інша особливість передньопривідних автомобілів – керованість. Через більшу завантаженість передньої осі автомобіль повільніше реагує на рухи керма. ШРУСи не дозволяють вивернути колеса так само, як це можливо у випадку із заднім приводом. Проблему створює і те, що під час занесення водієві потрібно додавати газу, а не скидати його. Про це забувають багато автолюбителів при аварійних ситуаціях.
Задній привід: за і проти
Задньопривідні автомобілі поширені менше. В основному це або старі моделі, або преміальні, як BMW або Porsche. У такому компонуванні задні колеса немов штовхають автомобіль перед собою. І хоча виробники преміальних автомобілів називають задньопривідне компонування найбільш природним, у нього є ряд недоліків.
У цьому випадку передні колеса – природне гальмо. На динаміці автомобіля це позначається несильно. Але недоліком стає схильність до занесення: задню частину зносить убік, автомобіль дестабілізується.
Але тут є перевага: логіка виходу із замету інтуїтивно зрозуміла – досить скинути газ і викрутити колеса в протилежний занесенню напрям. Крім того, керованість автомобіля із заднім приводом краща, адже на передній осі немає додаткових елементів.
Інший плюс заднього приводу – підвищене навантаження на задню вісь. На такому автомобілі можна легко заїхати в гору і без пробуксовок стартувати на світлофорах. Головне пам’ятати, що під час повороту та зміні траєкторії автомобіль заносить. Хоча для декого і це плюс, адже на задньому приводі дрифтують, контролюючи занос.
Дивно, але задній привід може бути безпечнішим за передній. Кермо чуйно реагує на дії водія, тому можна вчасно “ловити” автомобіль та запобігати аварійним ситуаціям. Але, звичайно, передньопривідний автомобіль більш стабільний.
Повний привід: за і проти
Повний привід буває різним. Наприклад, на Nissan Patrol перших поколінь, Toyota Land Cruiser 70, пікапі Mazda BT-50, Suzuki Jimny, Nissan NP300, Jeep Wrangler встановлений повний привід, що підключається, так званий «part-time». З такою установкою автомобіль у стандартному режимі надає руху виключно задня вісь. А передня вісь підключається окремо. Постійно їздити з повним повним приводом не рекомендується – керованість автомобіля сильно знижується, а витрата палива зростає. Та й при заносі part-time веде себе непередбачувано.
Є постійний повний привід, який можна зустріти на Toyota Land Cruiser, Mercedes-Benz GLS та інших автомобілях. Така система більш стабільна та інтуїтивно зрозуміла. Крім того, існує так званий інтелектуальний повний привод. Він встановлений на більшу частину міських кросоверів і представлений електромагнітною муфтою, що автоматично передає крутний момент на задню вісь при прослизанні коліс.
Повний привід забезпечує максимально комфортний старт зі світлофора і з дозволяє легкістю підніматися на гірку при ожеледиці. Крім того, повнопривідний автомобіль ефективно розганяється на засніженій трасі та обганяє попутників. Та й нечищеним двором такий автомобіль проїде з легкістю.
Але у водія може виникнути проблема з гальмуванням, адже за різкого розгону на слизькій дорозі йому доведеться гальмувати або входити в поворот. У цій ситуації легко піти у занос, покинувши звичну траєкторію руху. Конкретних рекомендацій про те, що робити під час занесення на повнопривідному автомобілі, експерти не мають. Тому за його кермом варто бути максимально акуратним.
Замість висновку
Насамкінець зазначимо, що чіплятися за тип приводу при зимовій експлуатації – зовсім не головне. Адже безпека на дорозі залежить не від технічного влаштування автомобіля, а від водія. Тому намагайтеся не втрачати пильності під час руху, особливо в умовах зимової ожеледиці.