У 1975 році почалися роботи з модернізації ЛуАЗ-967 відповідно до побажань військових: тепер ТПК належало перевозити не двох, а чотирьох лежачих поранених.
Розмістити таку кількість поранених можна було тільки за спиною водія: для цього платформу довелося подовжити до 4,6 м, а вантажопідйомність збільшити до 650 кг.
При таких габаритах ТПК міг зберегти прохідність тільки за рахунок третього ведучого моста – звідси закономірно випливала колісна формула 6х6. Але створити життєздатну трансмісію не вийшло, і замовники забракували проєкт.
Подальшого розвитку проєкт набув 1985 року, коли було підготовлено цивільний ЛуАЗ-1901 “Геолог” для народного господарства. Головна відмінність від армійської версії – перенесений назад двигун.
Автомобіль ЛуАЗ-1901 мав трьохосьову схему з рівномірним розміщенням мостів по базі, в результаті чого міг долати рови і канави шириною до 1,4 метра. При цьому незалежна підвіска всіх коліс у поєднанні з більшою загальною довжиною забезпечувала значно плавніший рух пересіченою місцевістю, ніж у його двовісних попередників. Автомобіль міг долати підйоми до 58% і утримуватися на бічному ухилі в 40 градусів.
Як силовий агрегат на автомобілі використано трициліндровий дизель 3ДТН, Харківського заводу ім. Малишева.
Як і інші військові ЛуАЗи, модель “1901” була амфібією. Рух на плаву також здійснювався за рахунок гребного ефекту ведучих коліс, що забезпечували швидкість пересування до 5 км/год.
Було виготовлено кілька екземплярів моделі, але в серію вона не пішла.